Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року Справа № 922/1413/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Заступника прокурора Харківської області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05 серпня 2013 року

у справі № 922/1413/13

господарського суду Харківської області

за позовом Прокурора Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області в інтересах держави

в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України Аграрного фонду державної спеціалізованої бюджетної установи

до ТОВ "Лозівське хлібоприймальне підприємство"

про стягнення 523 244,73 грн.

за участю представників

позивача - Пронін О.А.

відповідача - не з'явився

прокуратури - Гудименко Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Прокурор Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України Аграрного фонду державної спеціалізованої бюджетної установи звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівське хлібоприймальне підприємство" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 523244,73 гривень. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов форвардного біржового контракту №735Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна, укладеного 24 травня 2012 року між Позивачем та Відповідачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30 травня 2013 року (суддя Аріт К.В.) залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05 серпня 2013 року (судді Здоровко Л.М., Плахов О.В., Шутенко І.А.) у справі № 922/1413/13 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05 серпня 2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 30 травня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 130766,40 грн., 7% штрафу - 101707,20 грн., 20% штрафу - 290592,00 грн., 3% річних - 179,13 грн.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 травня 2012 року між Державною спеціалізованою бюджетною установою Аграрний фонд (Позивачем) та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. "Щорса" було укладено форвардний біржовий контракт №735Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна. Даний контракт було підписано уповноваженими представниками обох сторін та скріплено їх печатками.

Відповідно до умов даного контракту, продавець (ПОСП ім. "Щорса") передає покупцю (Позивачу) у власність товар: пшениця м'яка 3 класу, що відповідає ДСТУ 3768-2010 (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити відповідний товар.

Згідно із п.1.3. контракту, місяць поставки: в термін до 01 листопада 2012 року.

Згідно із п.1.6. контракту, вартість товару: 1452960,00 гривень, у тому числі ПДВ 242160,00 гривень.

Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта приймання-передавання товару на базисі поставки, відповідно до умов договору (п.2.2.контракту).

Відповідно до п.5.1 контракту, покупець впродовж 3 робочих днів з моменту укладання контракту на торгах аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50% від суми контракту. Остаточний розрахунок здійснюється впродовж 3 робочих днів після поставки товару, відповідно до цього контракту (п.5.3).

Судами встановлено, що Позивач 20 липня 2012 року сплатив суму попередньої оплати у розмірі 726480,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №U105649 від тієї ж дати, потім 25 липня 2012 року сплатив щє 726480,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №1811 від тієї ж дати, а приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім."Щорса", в свою чергу, повернуло повністю сплачену Позивачем суму у розмірі 1496961,95 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №637 від 23 липня 2012 року.

Крім того, приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім."Щорса", у зв'язку з порушенням Позивачем умов договору щодо строків сплати авансового платежу (п.5.1. контракту), направило 24 липня 2012 року на адресу Позивача повідомлення (вих.№294) про відмову від виконання зобов'язань за контрактом по поставці товару. Факт направлення відповідного повідомлення підтверджується належним чином засвідченою копією поштового чека від 24 липня 2012 року та описом вкладення, наявними у матеріалах справи.

Проте, не зважаючи на відмову приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім."Щорса" від виконання зобов'язань за вказаним контрактом, Позивач повторно перерахував на рахунок Відповідача 726480,00 гривень передоплати за відповідним контрактом. Даний факт підтверджується платіжним дорученням №U114049 від 31 липня 2012 року.

07 грудня 2012 року Відповідач повторно повернув на рахунок Позивача повністю суму передоплати у розмірі 726480,00 гривень. Це підтверджується копією банківської виписки за 07 грудня 2012 року та платіжним дорученням №612 від тієї ж дати та не заперечується представником позивача.

26 липня 2012 року, згідно рішення єдиного засновника "ОСОБА_6", діяльність приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім."Щорса" була припинена шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівське хлібоприймальне підприємство" (Відповідача). Відповідно до п. 1.5.14 Статуту ТОВ "Лозівське Хлібоприймальне підприємство" воно є правонаступником всього майна, усіх прав та обов'язків ПОСП "Щорса".

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.5.1 спірного контракту, покупець впродовж 3 робочих днів з моменту укладання контракту на торгах аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50% від суми контракту. Зважаючи на те, що контракт укладено та підписано сторонами 24.05.2012 р. (т.1 а.с. 10-13), отже кінцевим терміном оплати є 29.05.2012 р. Однак, як встановлено господарським судом та підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №U105649 (т.1 а. с. 116) позивач в порушення умов контракту щодо строків перерахування авансу здіснив платіж 20 липня 2012 року, порушивши термін сплати майже на два місяці.

У зв'язку з тим, що відповідач не поставив товар за форвардним контрактом №763 Ф у встановлений строк, прокурор звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача пеню у розмірі 130766,40 грн., 7% штрафу - 101707,20 грн., 20% штрафу - 290592,00 грн., 3% річних - 179,13 грн.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог зазначив, що згідно приписів ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції наголосив, що позивач повинен був виконати свій обов'язок щодо сплати авансу у строк до 29 травня 2012 року. Замість цього платіж був здійснений лише 20 липня 2012 року. У зв'язку з невиконанням позивачем обов'язку щодо попередньої оплати відповідач скористався своїм правом, передбаченим ч.3. ст. 538 Цивільного кодексу України та п.6.7. контракту - відмовився від виконання свого обов'язку, про що повідомив позивача листом від 20 липня 2012 року, та прийшов до висновку, що дії відповідача з відмови від виконання зобов'язання відповідають закону та умовам контракту, та в діях відповідача відсутнє порушення господарського зобов'язання, а тому застосування до останнього штрафних санкцій у вигляді штрафу та пені є незаконним.

Однак, судами не досліджено положення п. 7.4. контракту, яким встановлено, що у разі порушення покупцем строків оплати, установлених п.п.5.1., 5.3. цього контракту, покупець сплачує пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період несвоєчасної оплати від вартості простроченого платежу.

Тобто, судами не з'ясовано, чи до покупця було застосовано пеню за прострочення оплати та чи правомірно відмовився відповідач від виконання умов договору, оскільки п. 10.1. контракту передбачено, що Розірвання контракту в односторонньому порядку не допускається, крім випадків, що передбачені законодавством та цим контрактом.

А також сторони у п. 10.2 передбачили, що позивач має право в односторонньому порядку розірвати контракт у разі недостатнього фінансування видатків на здійснення форвардних закупівель.

З огляду на викладене судам необхідно з'ясувати чи позивач звертався до відповідача з вимогою про розірвання контракту, передбаченого п. 10.2 Контракту та яка саме сторона порушила умови укладеного Контракту.

Враховуючи зазначене вище, прийняті судові рішення не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх фактичних обставин справи, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, припустились порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зважаючи на те, що касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи, що прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно з'ясувати чи застосовувались штрафні санкції до позивача за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та які саме правові наслідки несвоєчасної оплати авансового платежу це створює для відповідача.

Крім того, судам необхідно з'ясувати чи відповідач мав право на розірвання контракту з огляду на розділ 10 Контракту.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05 серпня 2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 30 травня 2013 року скасувати.

3. Справу № 922/1413/13 передати до на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко